Улю́блена спра́ва моє́ї бабу́сі – це її́ горо́д. Вона́ цим займа́ється все своє́ життя́. Íноді ска́ржиться, що горо́д їй набри́д. Але́ тíльки до пе́рших плодíв. По́тім ска́рги випаро́вуються та залиша́ється тíльки задово́лення.

Die Lieblingsbeschäftigung meiner Großmutter ist ihr Garten. Sie kümmert sich schon ihr ganzes Leben lang darum. Manchmal beschwert sie sich, dass der Garten für sie langweilig sei. Dies gilt jedoch nur bis zur ersten Ernte. Dann verschwinden ihre Klagen und nur die Zufriedenheit bleibt.

Я не ду́же люблю́ ці бе́сіди. Бе́сіди про те, як кома́ха кома́ха ї́сть помідо́ри, або́ як га́рно росте́ гарбу́з в цьо́му ро́ці, або́ як пога́но, що нема́є дощу́ вже бага́то днів по́спіль. Але́ я дуже́ люболю́ свою́ бабусю́, тому́ му́шу слу́хати.

Ich mag diese Gespräche nicht besonders. Die Gespräche darüber, welches Insekt die Tomaten frisst, oder wie gut der Kürbis dieses Jahr wächst oder wie schlimm es ist, dass es viele Tage nacheinander nicht geregnet hat. Aber ich liebe meine Oma sehr, darum muss ich zuhören.

Я завжди́ диву́юсь та не зо́всім розумíю звíдки бабу́ся бере́ си́ли. Íноді вона́ прихо́дить з робо́ти ду́же вто́млена. Але́ як тíльки зайде́ на свíй горо́д – вто́му як руко́ю зняло́. Вона́ мо́же не вихо́дити звíдти до те́мної но́чі! Мабу́ть земля́ надає́ їй сили́.

Ich frage mich immer und verstehe nicht wirklich, woher meine Oma ihre Kraft nimmt. Manchmal kommt sie sehr müde von der Arbeit. Aber sobald sie ihren Garten betritt, ist sie wie ausgewechselt. Manchmal bringt sie es fertig, erst spät in der Nacht von dort wegzugehen! Vielleicht gibt ihr die Erde Kraft.

Звича́йно я їй допомага́ю. Але́ я помічни́к таки́й собí. Бабу́ся постíйно й сміє́ться з ме́не й сва́рить одноча́сно. Оди́н день я не так полива́ю квíти, дру́гий день я наступа́ю на молоду́ мо́ркву, тре́тій день – я́блука не так збира́ю й таке́ íнше в цьо́му ду́сі…

Natürlich helfe ich ihr. Aber ich bin kein großer Helfer. Meine Oma lacht mich immer aus und schimpft gleichzeitig. An einem Tag gieße ich die Blumen falsch, an einem anderen Tag trete ich auf die jungen Möhren, am nächsten Tag ernte ich die Äpfel falsch und so weiter.

А одно́го ра́зу, коли́ менí було́ 5 ро́ків, я ду́же захотíла зроби́ти приє́мно мої́й бабу́сі. Я нарвала́ мале́ньких квіточо́к на горо́ді та подарува́ла їх. За це мене́ посвари́ли. Але́ ж я не зна́ла, що то були́ квíти полуни́ці! Роби́ пíсля цьо́го приє́мне…

Und einmal, als ich 5 Jahre alt war, wollte ich meiner Großmutter unbedingt eine Freude machen. Ich pflückte kleine Blumen im Garten und schenkte sie ihr. Dafür wurde ich getadelt. Ich wusste ja nicht, dass es Erdbeerblüten waren! Wie soll man denn nach so etwas noch jemandem eine Freude machen…

Але́ як же приє́мно по́тім, взи́мку, коли́ за вікно́м морозе́ць та снíгу по колíно, сидíти вдо́ма та пи́ти гаря́чий чай з бабу́синим полуни́чним варе́нням з вла́сного горо́ду! Як тíльки зажму́рюєш очі від задово́лення, одра́зу уявля́єш лíтній день, бабу́сині кло́поти в горо́ді та бабу́син сміх від того який я “помічни́к”.

Aber wie schön ist es dann im Winter, wenn es draußen eiskalt ist und knietiefer Schnee liegt, zu Hause zu bleiben und heißen Tee mit der Erdbeermarmelade meiner Oma aus ihrem eigenen Garten zu trinken! Sobald ich vor Genuß die Augen schließe, stelle ich mir sofort einen Sommertag vor, die Sorgen meiner Großmutter um den Garten und ihr Gelächter darüber, was für ein „Helfer“ ich bin.